Alert: Rośnie zagrożenie rosyjską inwazją na południu Ukrainy


From the editors of BlackSeaNews:

Since the beginning of 2020, there have been increasing signs of Russia’s preparation for further aggression in the Black Sea. Military capabilities created in occupied Crimea may be used for this purpose.

Leading Ukrainian maritime experts have repeatedly warned about this on BlackSeaNews, in the Black Sea Security journal, and other publications.

Similar warnings have been issued by internationally recognised US military experts.

The meaning of the warnings about the danger of war at sea or from the sea is as follows:

In 2020, the Russian Federation will continue to test the limits of tolerance and patience of the civilised world and its willingness to respond to Russia’s latest whims.

We are almost certain that the Azov crisis was an “exercise”. In 2020, further actions of the Russian Federation aimed at obstructing the navigation to Ukrainian ports should be anticipated not only in the Sea of Azov but also in the Black Sea. The main export-import routes of Ukraine are in the Black Sea and lead to/from the Bosphorus.

In the Black Sea – near the recommended sea routes from Odesa to the Bosphorus and from Odesa to Batumi and the Turkish Black Sea ports – the Ukrainian offshore oil platforms are situated, which were captured by Russia during the occupation of Crimea. Therefore, it is logical to imagine the scenario where the RF starts to delay for inspection vessels en route to or from the ports of Chornomorsk, Odesa, Mykolayiv, and Kherson, applying the so-called “Azov technique”.

On 9 January 2020, unprecedentedly large-scale joint missile-firing exercise of the Black Sea and Northern Fleets was conducted with missile launches from the sea, air, and shore. 

For the first time since Soviet times (!), we saw such a huge naval group of the Russian Federation at the Black Sea exercise – about 40 ships, a submarine, and over 40 planes and helicopters of different types participated in the exercise. 

In September 2020, the Southern Military District of the RF (and it appears that not only it) will participate in full force in the large-scale Caucasus-2020 strategic command post exercise (SCPX).

About 100 warships and auxiliary vessels will take part in it. And it can be predicted that not only the ships of the Black Sea Fleet and the Caspian Flotilla will participate.

The forecast does not exclude the possibility of the RF’s active operations on the Ukrainian coast of the Black Sea, the Sea of Azov, and the Danube, including an amphibious assault. The period after the celebration of the 75th anniversary of the victory over fascism should be considered particularly dangerous…

The main indicators for the possibility of Russian aggression in southern Ukraine:

Unlike NATO, Russia has not cancelled any military exercises in the Black Sea region over the coronavirus pandemic. Moreover, the number of exercises is growing significantly.

At the same time, NATO has cut almost to a third the number of visits of its ships to the Black Sea: there were 13 ships during the first 5 months of 2019, and only 5 ships in 2020. That is, patrolling the Black Sea by NATO ships has almost stopped, while Russia is increasing its naval activity.

The giant Caucasus-2020 strategic command post exercise scheduled for September has not been cancelled as well. The preparations for it have been intensified.

Another factor is the gas and oil crisis, which is making Russia weaker day by day. However, Russians have not cut their military expenses.

Putin’s rating has begun to fall. Russia cannot help but realise that against the backdrop of the economic crisis and dramatic drop in President Putin’s approval rating, they need to take decisive action. This might be a “small victorious war” in the Black Sea.

It is no coincidence that the President of Georgia has recently raised this issue in the Financial Times.

The possibility of something that might become a casus belli happening during the Caucasus-2020 or before the exercise cannot be ruled out.

Water, which occupied Crimea needs desperately, is not the only reason for possible aggressive actions…

What might possible aggressive actions look like:

1) creating the notorious land corridor to Crimea and seizing the infrastructure that will help provide Crimea with water;

2) great progress and cutting off Ukraine from the sea, i.e. from Transnistria to the eastern border (the well-know Novorossiya project is still alive);

3) a “small” attack “for water” from Crimea to Kakhovka to capture the hub that will allow for control over the North Crimean Canal;

4) capture of Zmiinyi​ Island;

5) a de facto blockade of shipping to and from the ports of the Odesa, Mykolaiv, and Kherson regions (i.e. inspections under the pretext of ensuring the security of the seized platforms of the Odesa field);

6) demonstrative mine-laying in the sea, laying mines-“firecrackers” to frighten shipowners;

7) sabotage and assault on the Ukrainian naval base in Ochakov.

Nowadays Russia can threaten us only with an attack. And we can respond with the actions stated in the proposals prepared by the experts:

1) approval of the updated Crimean sanctions package;

2) carrying out the policy of non-recognition of the annexation of the Crimean peninsula;

3) the package of actions to deter the Russian aggression in the Black Sea and the Sea of Azov.

It is clear that these predictions may not come true. And they certainly will not if Ukraine is proactive in all the spheres: political, diplomatic, military, expert, public, and media.




It is unacceptable to continue to use a departmental and non-systemic approach to the de-occupation of Crimea and to countering the creeping annexation of Ukraine’s sovereign waters in the Sea of Azov and the Black Sea.

These issues are complex in themselves and accordingly require targeted and coordinated actions of state bodies of the security and defence sector and all relevant departments of the executive, legislative, and judicial branches.

For joint planning and coordination of these actions, it is necessary to immediately formally determine the Unified National Centre for the Coordination of Strategic Actions (not operational or tactical, but strategic!) on the De-Occupation of Ukrainian Territories.

Further attempts to act using the assets, forms, and methods of one or two ministries having different decision-making centres and areas of responsibility, not coordinating their actions with other bodies, and ignoring the professional expert community will only exacerbate contradictions and problems.

It is unacceptable to continue to act without a clearly defined strategic goal and without taking appropriate state actions on the probable military-civilian scenarios of the enemy.

The strategic goal should be the return of all the occupied territories by taking complex civilian-military, asymmetric, and flexible actions. That is, actions to de-occupy Crimea and Donbas should be carried out according to an integrated plan.

The tasks of the comprehensive state actions on Crimea should be:

(1) strengthening the national and regional proactive response to Russia’s ongoing occupation of the Crimean peninsula, in particular to new negative facts, trends, and processes that have emerged on the territory of Crimea during the occupation and tend to intensify. The purpose of these measures on the part of Kyiv should be to gradually force the aggressor to refrain from such actions;

(2) the prevention of Russia’s de facto occupation and annexation of the Sea of Azov and the Black Sea – countering the geographical and actual/sectoral expansion of the zone of effective control of Russia in the Sea of Azov and the Black Sea, which is taking place with the use of military, political, legal, and geostrategic capabilities created by the Russian Federation in Crimea, temporarily occupied territories of the Donetsk and Luhansk regions, and on its own territory;

(3) the military-political prevention of possible military operations of the Russian Federation from occupied Crimea in the direction of Nova Kakhovka, the Kherson region, by land, sea, and air against the land territory of Ukraine on the coast of the Sea of ​​Azov, the Odesa, Mykolaiv, and Kherson regions, including islands, peninsulas, and the Danube Delta, the seizure of the North Crimean Canal.

It is unacceptable to continue to act on an ad hoc basis and in response, i.e. tactically and not strategically.

Ad hoc response means fighting a losing battle. Historical experience shows that in order to defeat a stronger enemy, it is necessary to act strategically, ahead of events, and preventively, without being afraid of flexibility and manoeuvre for achieving strategic goals.

* * *

The current package of preventive measures on the part of Ukraine should include:

1) The Updated Crimean Sanctions Package.

2) The Policy of Non-Recognition of the Annexation of the Crimean peninsula – the rules that develop and specify the UNGA Resolution of 27 March 2014* calling for non-recognition of Russia’s attempts to illegally alter the status of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol and for refraining from any actions, inaction, or steps that might be interpreted as recognising such an altered status.

(*) Resolution adopted by the General Assembly on 27 March 2014 – 68/262. Territorial integrity of Ukraine,

3) The Package of Actions to Deter the Russian Aggression in the Black Sea – preventive measures in the military-diplomatic field.

* * *


Sanctions have proved to be an effective tool for deterring the aggressor. Therefore, Ukraine’s sanctions policy should adhere to the principles of preventing the easing of existing sanctions, such as reducing the sanctions lists, relaxing the control over the actual state of sanctions imposed by Ukraine and civilised countries; and the imposition of new sanctions.

The evidence of the intensification of negative trends and processes in Crimea in the military, humanitarian, environmental spheres and of the harm and risks from these processes to Ukraine and at the regional and global levels should form the basis for preventing the easing of sanctions and for the imposition of new ones.

The expansion of and updates to sanctions lists should take place in the areas of influence on the powerful economic structures of the Russian Federation in the fuel and energy sector, maritime, pipeline, and railway transport, communications, and financial sectors.

Under any circumstances, it is necessary to synchronise the sanctions of Ukraine, the EU, Great Britain, and the United States against legal entities in relation to Crimea.

  • To impose international sectoral sanctions on Russia’s shipbuilding industry for the collaboration on the construction of military equipment at seized Ukrainian plants in occupied Crimea.
  • To impose international sanctions against those Russian shipowners, insurers, and classification societies that were involved in activities of seagoing vessels visiting the seaports of the Crimean peninsula in violation of the sanctions.
  • To impose Ukrainian and international sanctions on Russian ports in the Sea of Azov and the Black Sea, namely Port Kavkaz, Rostov-on-Don, Temryuk, Azov, and Novorossiysk.

Sanctions are proposed to be imposed for regular maritime transportation from these ports to the occupied Crimean peninsula.

These sanctions may include:

1) the prohibition of providing any services for merchant ships departing from the above-mentioned ports in the ports of Ukraine, the EU, the USA, the Commonwealth of Nations, and other countries (except for emergencies and catastrophes);

2) the prohibition of organising voyages to these ports from the ports of Ukraine, the EU, the USA, the Commonwealth of Nations, and other countries;

3) the prohibition of shipping sea cargoes that have been transshipped or are planned to be transshipped at the Port Kavkaz roadstead to/from the ports of Ukraine, the EU, the USA, the Commonwealth of Nations, and other countries.

  • To publicly warn about the imposition of Ukrainian and international sanctions against Russian and foreign/international tour operators, travel agencies, online travel resources, advertising, exhibition, and other companies and organisations providing services in/for the tourism industry in occupied Crimea, including Russian sea ​​liners making calls at the ports or sea area of the peninsula and companies and organisations producing and distributing related information and advertising materials.
  • To synchronise and coordinate sanctions lists of Ukraine, the EU countries, the USA, the Commonwealth of Nations related to legal entities of the RF operating on the occupied Crimean peninsula;
  • To strengthen Ukrainian and international sanctions against Russia for its continued refusal to release Ukrainian citizens illegally imprisoned in Crimea and deported to Russia, as well as for continuing the policy of repression and new arrests of civil society activists on the peninsula.

What not to do in the area of ​​sanctions policy:

  • to not reduce sanctions lists, remove persons from them, or tolerate the failure to impose sanctions on them in Ukraine and abroad, to not agree with or tolerate such actions of partners;
  • to not tolerate calls for easing the sanctions policy in Ukraine or abroad from any sources and for any reason;
  • to not ignore the negative factors, trends, or processes in Crimea, in the area of the Sea of Azov, and the Black Sea.


(The Universalisation, Systematising, Proactivity
of the Non-Recognition Policy)

Non-recognition of the attempt to annex the Crimean peninsula is an obligation rather than a right.

This obligation is based not only on the “Crimean” UN Resolutions (and numerous other documents of the EU, NATO, and individual countries) but also on the fundamental international custom.

The non-recognition is the obligation of the subjects of international law, which arises from the international custom expressed by the ancient Roman maxim ex injuria jus non oritur – a right does not arise from wrongdoing.

At the level of conventions, the obligation of non-recognition is a logical extension of the principle of non-use of force and threat of force, enshrined in the UN Charter and interpreted in the Declaration on Principles of International Law of 1970, on the Definition of Aggression of 1974, and others.

Non-recognition is universal and covers all areas of interaction of third countries with the Russian Federation and Ukraine – from the control of the proliferation of nuclear weapons to children’s sports completions.

This obligation is minimal and constant – that is, it cannot cease on its own and is a form of response, less than which even a politically friendly to the RF state cannot afford.

The policy of non-recognition of the annexation of Crimea should be implemented, among other things, through the adoption of decisions by international organisations and individual states that supported the UN General Assembly Resolution, which contain the following provisions:

  • the prohibition of publication or any kind of presentation of geographical maps, including nautical charts, showing the Crimean peninsula as “part” of the Russian Federation;
  • prohibiting the travel businesses, including those providing online booking, logistical, or insurance services, from cooperating with Crimea-based tourist facilities (such as hotels, museums) or travel agencies, directly or through partners, including listing such facilities/routes on their online platforms;
  • prohibiting organisers of international scientific, educational, tourist, sports, cultural, or business events; exhibitions, festivals, advertising campaigns, or other events from granting permission to place, present, or publish information that would point to the Crimean peninsula’s “belonging” to the Russian Federation; prohibiting them from involving people who reside in occupied Crimea as participants in such events on behalf of Russia or as part of Russian delegations;
  • prohibiting politicians, civil servants, and other public figures from entering the Crimean peninsula from the territory of Russia;
  • strong recommendations for citizens of the respective states not to enter the Crimean peninsula from the territory of Russia, with a warning about responsibility for such actions according to the Ukrainian legislation;
  • the prohibition of the issuance of any entry visas to:
    1) holders of any passport documents issued in Crimea by the Russian occupation authorities or under their control;
    2) citizens of the RF who have their place of residence registration in Crimea;
  • the prohibition of/sanctions for the use of foreign brands on the territory of the Crimean peninsula by Russian companies (such as brands of manufacturing companies, retailers, providers of services). Franchise agreements signed by companies from the countries that supported the above-mentioned UN Resolution with any Russian business entity should include a standard clause on the prohibition of operations in Crimea and heavy fines in case of a violation of this condition;
  • the prohibition of the sale (resale) to the territory of the Crimean peninsula of any goods or services supplied under contracts to the territory of the Russian Federation. Such contracts with any Russian business entity should include a standard clause prohibiting the movement or resale of goods or services to Crimea and heavy fines in case of violations;
  • the prohibition of providing port services for direct voyages between the ports of the respective countries and the ports of the Crimean peninsula. The authenticity of a ship’s documents about the port of arrival/ departure must be verified.

In turn, Ukraine and its civil society must state that a third country’s disrespect for the territorial integrity of our country removes the obligation of Ukraine to take a range of measures to protect the integrity of the respective state.

What not to do in the area of ​​the non-recognition policy:

  • to not tolerate uncoordinated with Ukraine activities of international organisations or consular work of third countries, attempts by the Russian Federation to involve “Crimean” representatives in its own diplomatic and consular relations and cooperation with international organisations;
  • to not tolerate any uncoordinated visits of any public persons of third countries to Crimea or any their anti-Ukrainian statements on Crimea;
  • to not tolerate the passport and visa policy of third countries leading to the de facto recognition of the attempted annexation;
  • to not tolerate the activities of any transnational corporations, financial-industrial groups, and powerful media holdings whose actions lead to the de facto recognition of the annexation of Crimea.


Ukraine has all the political and legal grounds to initiate the establishment of a maritime border with Russia in the Black Sea, the Sea of Azov, and the Kerch Strait and the delimitation of maritime areas with Russia on the basis of the UN Convention on the Law of the Sea.

We consider it necessary to prohibit the navigation and stay of all vessels/ships in the 12-mile zone of the territorial sea around the Crimean peninsula, since Ukraine, as a coastal state, is unable to fulfil its obligations under the key international documents in the field of maritime security, UNCLOS and SOLAS, within the occupied waters.

The possibility for a coastal state to suspend the navigation/stay of vessels is expressly permitted by UNCLOS.

In addition, the inadequate level of coordination of more than ten bodies and institutions involved in ensuring maritime/river security cannot be ignored. This is absolutely unacceptable during the Russian aggression.

In order to solve the problem of coordinating maritime security, it is proposed to create a centre under the National Security and Defence Council or the Cabinet of Ministers for the coordination of activities performed by civil, law enforcement, and military bodies and institutions that deal with maritime/river security.

Ukraine should address NATO and the USA with a proposal to jointly create an A2/AD (anti-access and area denial) area in the area between ​​Deveselu military base, Romania, and Odesa naval base, Ukraine, so that it protects the sea and air space in the area of the Black Sea coast of Ukraine, Bulgaria, and Romania and guarantees the security of the only route for commercial shipping to the Black Sea ports of Ukraine that is not controlled by Russia.

Ukraine should address NATO and the USA with a proposal to introduce naval and air patrols on the main route of merchant ships in the Black Sea from the Bosphorus in the general direction of Odesa, including the Black Sea area from the Dnieper-Bug estuary (Ochakiv) to the Danube Delta (Vilkovo) and the area of gas and gas condensate fields seized by Russia in Ukraine’s EEZ in 2014; for this purpose, it is necessary to further increase the number of NATO member states’ Navy ships on duty in the Black Sea.

Ukraine should initiate the establishment of ​​a joint naval format in the Black Sea “NATO, including its Black Sea member states and partner countries (Ukraine and Georgia)” for regular patrols in the Black Sea to ensure freedom of navigation.

In cooperation with NATO and the United States, agree to continue the practice of control flights of US surveillance unmanned aircraft systems RQ-4B Global Hawk over the Black Sea, including in its north-western sector.

To initiate an international investigation into GPS spoofing in the Black Sea area by the Russian side with appropriate sanctions.

To initiate appropriate decisions on and the monitoring of Russia’s violations of freedom of navigation in the Black Sea and the Sea of Azov by international organizations (IMO, ICAO, FAO, World Telecommunication Union, Council of Europe, the EU), courts (ITLOS, ECHR), and arbitration tribunals.

In particular, this may apply to the restriction of shipping, fishing, mass abuses of sea areas closures under the pretext of military exercises using the international system of maritime navigation warnings about the dangers NAVTEX, and so on.

What not to do in the area of ​​deterring
the Russian aggression at sea:

to not continue the policy of “internal waters” on the Sea of ​​Azov, the 2003 Treaty, and the 1993 Agreement on the regime of this sea and the Kerch Strait;

to not tolerate capture and abduction of Ukrainian fishermen by Russians, the delays of merchant ships by Russians, the stay of Russian Coast Guard and warships in the waters near mainland Ukraine, the militarisation of platforms and structures seized on the Ukrainian shelf;

to not tolerate the use of Crimea as a military and naval base for the Russian aggression in Syria, Libya, and so on or building up Russia’s military and naval forces in the region.

* * *

Signed by the members of the Maritime Expert Platform association:

Borys Babin                   
rofessor, Doctor of Law, former Permanent Representative of the President of Ukraine to the Autonomous Republic of Crimea

Mykhailo Honchar      
President of the Centre for Global Studies Strategy XXI, Editor-in-Chief of the Black Sea Security journal

Tetyana Guchakova    
Chairman of the Board of the Black Sea Institute of Strategic Studies, Editor of

Ihor Kabanenko         
retired Admiral, former First Deputy Chief of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine and Deputy Minister of Defence of Ukraine

Andrii Klymenko          
Head of the Monitoring Group of the Black Sea Institute of Strategic Studies on sanctions and freedom of navigation, Editor-in-Chief of the online publication, Economist Emeritus of the Autonomous Republic of Crimea.

Vitaliy Martyniuk        
Executive Director of the Centre for Global Studies Strategy XXI, Executive Secretary of the Black Sea Security journal

Olena Snihyr                 
Candidate of Political Sciences, Associate Expert of the Centre for Global Studies Strategy XXI

Bohdan Ustimenko    
A lawyer, maritime law expert, former First Deputy Head of the Derzhhidrohrafiya State Institution

Translated from Ukrainian by HANNA KLYMENKO

Від редакції BlackSeaNews:

З початку 2020 року спостерігається значне посилення ознак, що свідчать про підготовку РФ до подальшого загострення ситуації в Чорному морі, яка може відбуватися із використанням військових спроможностей, створених в окупованому Криму.

Провідні морські експерти України неодноразово попереджували про це на сторінках BlackSeaNews, журналу “Чорноморська безпека” та в інших виданнях.

Аналогічні попередження неодноразово публікувалися відомими та авторитетними в світи американськими військовими експертами.

Сенс попереджень про небезпеку війни на морі або з моря полягає в наступному:

В 2020 році РФ продовжуватиме вимірювати межу поступливості та терпіння цивілізованого світу та його готовності реагувати на свої чергові примхи.

Ми майже впевнені у тому, що «Азовська криза» – це було “тренування”. В 2020 році подальших дій РФ щодо створення перешкод судноплавству до українських портів потрібно очікувати не тільки в Азовському, але й у Чорному морі. Головні експортно-імпортні шляхи України знаходяться в Чорному морі й ведуть до/з Босфору.

На Чорному морі – поруч з рекомендованими морськими шляхами з Одеси до Босфору та з Одеси до Батумі та турецьких портів Чорного моря – знаходяться захоплені Росією ще під час окупації Криму нафтові платформи на морському шельфі України. Тому логічно прогнозувати сценарій, коли РФ розпочне за “азовською технологією” затримувати для огляду судна, що йдуть повз вишок на Одеському родовищі до або з портів Чорноморська, Одеси, Миколаєва та Херсона.

9 січня 2020 року були проведені безпрецедентні за розмахом спільні навчання Чорноморського і Північного флотів з виконанням ракетних стрільб з води, повітря та узбережжя. 

Вперше з радянських часів (!) ми побачили на навчаннях у Чорному морі таке величезне військово-морське угруповання РФ – у навчаннях брали участь близько 40 кораблів, підводний човен та більше 40 літаків та гелікоптерів різних типів.

У вересні 2020 року Південний військовий округ РФ (та, схоже, не тільки він) в повному складі буде брати участь в гігантських стратегічних командно-штабних навчаннях (СКШУ) “Кавказ-2020”.

У них прийме участь близько 100 бойових кораблів і суден забезпечення – і це, як вже можна прогнозувати, точно не будуть тільки кораблі Чорноморського флоту та Каспійської флотилії.

В прогнозі не можна відкидати можливість активних операцій РФ на українському узбережжі Чорного та Азовського морів та Дунаю, в тому числі з висадкою десанту. Особливо небезпечним слід вважати період після святкування 75-річчя Перемоги над фашизмом (наразі його пересунуто з 9 травня на 24 червня 2020)

Основні чинники, які свідчать про вірогідність російської агресії на півдні України, є такими: 

Росія, на відміну від НАТО, не відмінила у зв’язку з пандемією коронавірусу жодного військового навчання в Чорноморському регіоні. Більше того, їхня кількість значно зростає.

При цьому НАТО майже втричі скоротило кількість візитів своїх кораблів до Чорного моря: за перші 5 місяців 2019-го було 13, а в 2020-му — 5. Тобто патрулювання Чорного моря кораблями НАТО майже припинилося, а РФ посилює військово-морську активність.

Гігантські командно-штабні навчання «Кавказ-2020», заплановані на вересень, також не відмінено, їхня підготовка посилюється.

Новий фактор — газово-нафтова криза, яка кожного дня робить РФ слабкішою, але при цьому росіяни жодної копійки не взяли з військових видатків.

Рейтинг Путіна став “сипатися”. Що залишається в цій ситуації російському цареві, у якого захитався трон? Росія не може не розуміти, що під час економічної кризи та критичного падіння рейтингу Пу (президента Путіна), їм потрібні нові активні дії. Звичайно, це “маленька переможна війна” на Чорному морі.

Не випадково днями президентка Грузії також висловилася на цю тему і не де-небудь, а на шпальтах Financial Times.

Не можна не розглядати вариант, що саме під час навчань «Кавказ-2020», або перед ними, відбудеться щось, що стане «казус беллі».

Приводом до агресивних дій може бути не тільки вода, яка критично необхідна для Криму…

Як можуть виглядати можливі агресивні дії:

1) прорубування горезвісного суходільного коридору на Крим із захопленням інфраструктури, яка допоможе забезпечити Крим водою;

2) велике просування із відрізанням України від моря, тобто від Придністров’я до східного кордону (відомий проект “Новороссія” ще живий);

3) «невеличка» атака «по воду» з Криму на Каховку для захоплення вузла, який дозволить керувати Північно-кримським каналом;

4) захоплення острова Зміїний;

5) де-факто морська блокада перевезень до і з портів Одеського, Миколаївського та Херсонського регіонів (тобто перевірки під приводом безпеки захоплених платформ Одеського родовища;

6) демонстраційне морське мінування, встановлення мін-«хлопавок», щоби налякати судновласників;

7) диверсійно-штурмовий удар по українській військово-морськй базі в Очакові. 

РФ сьогодні може нас шантажувати лише нападом і більше нічим. А ми їм можемо відповісти тим, що прописали у розроблених експертами пропозиціях:

1) ухваленням оновленого «Кримського пакету санкцій»

2) веденням «Політики невизнання анексії Кримського півострову».

3) «Пакетом дій по стримуванню агресії РФ на Чорному та Азовському морі».

Звичайно, що ці прогнози можуть не відбутися. І вони точно не відбудуться, якщо Україна у всіх своїх обличчях та вимірах – політичному, дипломатичному військовому, експертному, громадському, медійному – буде працювати на випередження.

Об’єднання «Морська експертна платформа»

щодо невідкладних дій по деокупації Криму 
та спротиву окупації Азовського та Чорного морів

«Червоні лінії» – що і як слід та не слід робити
державним органам в питаннях, що вказані

Неприпустимим є збереження надалі відомчого та несистемного підходу до деокупації Криму та протидії повзучої анексії суверенних акваторій України в Азовському та Чорному морях.

Зазначена проблематика сама по собі є комплексною і, відповідно, потребує цільових і взаємоузгоджених дій державних структур сектору безпеки і оборони та усіх причетних відомств виконавчої, законодавчої і судової влади.

Для спільного планування і координації зазначених дій необхідно негайно офіційно визначити Єдиний державний центр координації стратегічних дій (не оперативних чи тактичних, а саме стратегічних!) з деокупації окупованих українських територій.

Подальші намагання діяти активами, формами і методами одного чи двох міністерств, неузгоджено з іншими органами, з різними центрами прийняття рішень і зонами відповідальності, з ігноруванням професійного експертного середовища лише загострюватиме протиріччя і проблеми.

Неприпустимо й надалі діяти без чітко визначеної стратегічної цілі та відповідних завдань державних дій по ймовірних військово-цивільних сценаріях противника.

Стратегічною ціллю слід вважати повернення усіх окупованих територій комплексними цивільно-військовими, асиметричними та гнучкими діями. Тобто, дії щодо деокупації Криму і Донбасу мають проводитися за єдиним замислом і планом.

Задачами державних комплексних дій щодо Криму мають бути:

(1) посилення загальнодержавного та регіонального проактивного реагування на подовження Росією окупації Кримського півострову, зокрема на нові негативні факти, тенденції та процеси, що проявилися за період окупації на території Криму та мають тенденцію посилення. Метою таких дій Києва має бути поступовий примус агресора до самообмеження у його відповідних діяннях;

(2) попередження де-факто окупації та анексії Росією Азовського та Чорного морів – протидія географічному та змістовному/секторальному розширенню зони ефективного контролю Росії на Азовському та Чорному морях, що відбуваються з використанням створених агресором в Криму, ОРДЛО та на власній територій півострові військових, політико-правових та геостратегічних можливостей;

(3) попередження (військово-політична превенція) можливих військових операцій РФ з окупованого Криму в напрямку Нової Каховки, Херсонська область, по суходолу, морським та повітряним шляхами проти сухопутної території України на узбережжі Азовського моря, територіях Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, включаючи острови, півострови та дельту Дунаю, захоплення Північно-Кримського каналу.

Неприпустимо й надалі діяти ситуативно та у відповідь, тобто тактично та не стратегічно.

Ситуативність реагування та дії у відповідь є заздалегідь програшним підходом. Історичний досвід свідчить: щоб перемогти сильнішого противника слід діяти стратегічно, на випередження та превентивно, при цьому не боятися гнучкості та маневру для досягнення стратегічних цілей.

* * *

Сучасний пакет дій України дій на випередження має включати:

1) Оновлений «Кримський пакет санкцій».

2) «Політика невизнання анексії Кримського півострову» – правила, що розвивають та конкретизують Резолюцію ГА ООН від 27 березня 2014 року* про невизнання незаконно зміненого РФ статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та утримання від дій, бездіяльності або кроків, які можна було б витлумачити як визнання такого зміненого статусу.

(*) Resolution adopted by the General Assembly on 27 March 2014 – 68/262. Territorial integrity of Ukraine,

3) «Пакет дій по стримуванню агресії РФ на Чорному морі» – превентивні заходи у військово-дипломатичній сфері.

* * *

1) Оновлений «Кримський пакет санкцій»

Доведено, що санкції є дієвим інструментом у стримуванні агресора. Тому санкційна політика України має дотримуватися принципів недопущення ослаблення наявних санкційних заходів – зменшення переліків, змісту та форм контролю за фактичним станом санкцій, запроваджених Україною та цивілізованими країнами світу та запровадження нових санкцій.

Підґрунтям для недопущення ослаблення санкційних заходів та запровадження нових має слугувати доведення посилення негативних тенденцій та процесів в Криму у військовій, гуманітарній, екологічній сферах та доведення шкоди та ризиків від цих процесів як для України так й у регіональному та глобальному вимірах.

Розширення та оновлення санкційних переліків має відбуватися за напрямами впливу на потужні економічні структури РФ у сфері паливно-енергетичного сектору, морського, трубопровідного та залізничного транспорту, зв’язку, фінансового сектору.

За будь-яких умов потрібна синхронізація санкцій України, ЄС, Великої Британії та США щодо юридичних осіб стосовно Криму.

  • Запровадити міжнародні секторальні санкції до всього російського суднобудування – за роботу підприємств цих галузей по випуску військової продукції та озброєння на захоплених українських заводах в окупованому Криму.
  • Запровадити міжнародні санкції до тих російських судновласників, страховиків і класифікаційних товариств, які забезпечували діяльність морських суден, що здійснювали візити до морських портів Кримського півострову в порушення санкцій.
  • Ввести українські та міжнародні санкції проти портів РФ в Азовському та Чорному морях. А саме – Порт Кавказ, Ростов-на-Дону, Темрюк, Азов та Новоросійськ.

Санкції пропонується запровадити за перевезення з цих портів до окупованого Кримського півострову.

Ці санкції можуть включати:

1) заборону будь-яких видів обслуговування торговельних суден, що прямують з названих вище портів, в портах України та країн ЄС, США, Британської Співдружності та інших країн (за винятком надзвичайних ситуацій та катастроф);

2) заборону організації рейсів до цих портів з портів України та країн ЄС, США, Британської Співдружності та інших країн;

3) заборону прийняття / спрямування в портах України та країн ЄС, США, Британської Співдружності та інших країн морських вантажів, що були або плануються до рейдової перевалки на рейді «Порту Кавказ» (transshipment).

  • Публічно попередити про запровадження українських та міжнародних санкції проти російських та іноземних / міжнародних туристичних операторів, туристичних агентств, туристичних інтернет-ресурсів та рекламних, виставкових та інших компаній й організацій, які пропонують та / або забезпечують відпочинок в окупованому Криму, в тому числі на російських морських лайнерах, що здійснюють заходи в порти та/або морську акваторію півострова, в тому числі виготовляють та поширюють відповідні інформаційно-рекламні продукти.
  • Синхронізувати та скоординувати санкційні списки України, країн ЄС, США, Британської співдружності, що стосуються юридичних осіб РФ, які беруть участь в діяльності на окупованому Кримському півострові.​​
  • Посилити українські та міжнародні санкції проти РФ за постійні відмови Росії звільнити українських громадян, незаконно позбавлених волі в Криму та вивезених в Росію, а також за продовження політики репресій та нові арешти громадських активістів на півострові.

Що не можна робити в сфері санкційної політики:

  • скорочувати санкційні списки, вилучати з них осіб та толерувати незастосування до них санкційних заходів в Україні та за кордоном, погоджуватися чи толерувати такі дії з боку партнерів;
  • толерувати заклики обмеження санкційної політики в Україні та за кордоном з будь-яких джерел та підстав;
  • ігнорувати негативні фактори, тенденції та процеси в Криму, в акваторії Азовського та Чорного морів.

2) «Політика невизнання спроби анексії
Кримського півострову»

(Універсалізація, систематизація,
ініціативність політики невизнання)

Невизнання спроби анексії Криму є обов’язком а не правом.

Цей обов’язок ґрунтується не тільки на «кримських» резолюціях ООН (та інших численних документах ЕС, НАТО та окремих країн), але й на фундаментальних міжнародних звичаях.

Невизнання — обов’язок суб’єктів міжнародного права, що випливає з міжнародного звичаю, сконцентрованого в давньоримській максимі ex injuria jus non oritur — «порушення не може породжувати право».

На конвенційному рівні обов’язок невизнання — логічне продовження принципу незастосування сили та погрози силою, закріпленого в Статуті ООН та розтлумаченого у Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, про визначення агресії 1974 року та ін.

Невизнання є універсальним та охоплює усі сфери взаємодії третіх країн з РФ, Україною – починаючи від контролю за поширенням ядерної зброї та завершуючи дитячими спортивними змаганнями.

Такий обов’язок є мінімальним та постійним – тобто він не може свавільно припинятися та є тою формою реагування, менше якої не може дозволити собі навіть політично дружня до РФ держава.

Політика невизнання анексії Криму має реалізуватися в тому числі через прийняття міжнародними організаціями та окремими країнами, що підтримали Резолюцію ООН, рішень, в яких містяться:

заборона на публікацію та демонстрацію в будь-якому вигляді географічних і навігаційних карт, в яких вказувалася б «приналежність» Кримського півострова Російській Федерації;

заборона для туристичного бізнесу, в тому числі онлайн-сервісів бронювання та надання логістичних та страхових послуг, співпрацювати з розташованими в Криму туристичними об’єктами (готелі, музеї тощо) та туристичними агенціями безпосередньо або через партнерів, в тому числі демонструвати такі об’єкти та/або маршрути на своїх онлайн-платформах;

заборона організаторам міжнародних наукових, освітянських, туристичних, спортивних, культурних, бізнесових та інших заходів, виставок, фестивалів, рекламних кампаній та інших подій надавати дозвіл на розміщення, демонстрацію чи публікацію інформації, яка б вказувала на «приналежність» Кримського півострова Російській Федерації, а також залучати до складу учасників цих заходів осіб, які проживають в окупованому Криму, від імені або у складі делегацій РФ;

заборона на відвідування Кримського півострова через територію Росії політиками, державними службовцями та іншими публічними діячами;

жорсткі рекомендації для громадян відповідних держав не відвідувати Кримський півострів через територію Росії з попередженням про відповідальність за українським законодавством;

заборона на видачу будь-яких в’їзних віз для:
1) власників усіх паспортних документів, виданих окупаційною владою РФ в Криму чи під контролем окупаційної влади РФ в Криму;
2) громадян РФ, які мають реєстрацію місця проживання в Криму (тих, що переїхали до півострову після окупації);

заборона та санкції за роботу на території Кримського півострова будь-яких національних брендів (промислових, торгових, сервісних мереж та ін.).

Договори на франчайзинг, які укладаються в державах, що підтримали вказану Резолюцію ООН, із будь-яким суб’єктом РФ, повинні включати в себе стандартний пункт про заборону роботи в Криму та високі штрафні санкції в разі порушення цих умов;

заборона на продаж (перепродаж) на територію Кримського півострова будь-яких товарів та послуг, що постачаються за контрактами на територію РФ. Договори на продаж таких товарів, що укладаються із будь-яким суб’єктом РФ, повинні включати стандартний пункт про заборону переміщення або перепродажу товару в Крим і високих штрафних санкціях;

заборона на обслуговування прямих морських рейсів між портами відповідних країн та портами Кримського півострову з перевіркою достовірності суднових документів про порт призначення/відправлення.

В свою чергу, з боку України та її громадянського суспільства потрібно заявити, що неповага третьої держави до територіальної цілісності нашої країни знімає з України обов’язок вживати систему заходів із захисту цілісності відповідної держави.

Чого не можна робити
в сфері політики невизнання:

  • толерувати неузгоджену з Україною діяльність міжнародних організацій та консульську роботу третіх країн, спроби РФ залучати «кримських» представників у власні дипломатичні та консульські відносини, взаємодію з міжнародними організаціями;
  • толерувати будь-які неузгоджені візити будь-яких публічних осіб третіх країн до Криму або їх будь-які антиукраїнські заяви щодо Криму;
  • толерувати паспортно-візову політику третіх країн, яка призводить до фактичного визнання спроби анексії;
  • толерувати діяльність будь-яких транснаціональних корпорацій, фінансово-промислових груп та потужних медіа холдингів, які власними діями призводять до де-факто визнання анексії Криму

3) «Пакет дій по стримуванню агресії РФ
на Чорному та Азовському морі»

Україна має всі політичні та правові підстави ініціювати встановлення морського кордону з Росією в Чорному та Азовському морях і Керченський протоці та розмежування морських просторів з Росією на підставі Конвенції ООН з морського права.

Вважаємо за необхідне заборонити плавання та перебування усіх суден/кораблів у 12-ті мильному поясі територіального моря навколо Кримського півострова, оскільки Україна, як прибережна держава, не має можливості виконувати в межах окупованих вод свої обов‘язки, покладені на неї ключовими міжнародними документами у сфері морської безпеки – ЮНКЛОС та СОЛАС.

Можливість призупинення прибережною державою плавання/ перебування суден прямо дозволена нормами ЮНКЛОС.

Окрім цього, не можна не звернути увагу на неналежний рівень координації більше десяти органів та установ, які мають відношення до забезпечення морської/річкової безпеки. Це абсолютно неприпустимо під час російської агресії.

З метою вирішення проблеми координації морської безпеки, пропонується створити центр координації діяльності усіх цивільних, правоохоронних та військових органів та установ, що мають відношення до морської/річкової безпеки, при РНБО або Кабміні.

Україна має звернутися до НАТО та США з пропозицією спільно створити район A2/AD (anti-access and area denial) в районі військова база Девеселу, Румунія – військово-морська база Одеса, Україна таким чином, щоб він захищав морський та повітряний простір в районі чорноморського узбережжя України, Болгарії та Румунії та гарантував єдиний шлях для торговельного судноплавства в чорноморські порти України, непідконтрольний Росії.

Україна має звернутися до НАТО та США з пропозицією запровадити військово-морське та повітряне патрулювання основного маршруту торговельних суден в Чорному морі з протоки Босфор в загальному напрямку Одеси, включаючи акваторію Чорного моря від Дніпро-Бузького лиману (Очаків) до дельти Дунаю (Вілково) та зону захоплених Росією в 2014 році газових та газоконденсатних родовищ у ВМЕЗ України; ще більш посилити для цього кількість кораблів ВМС країн НАТО на чергуванні у Чорному морі.

Україна має ініціювати створення в Чорному морі спільного військово-морського формату країн НАТО, включаючи чорноморські країни-члени Альянсу, та країни-партнери (Україну та Грузію), для регулярного патрулювання в Чорному морі з метою забезпечення свободи судноплавства.

В контакті з НАТО та США домовитись про продовження практики контрольних польотів американських стратегічних безпілотних розвідувальних дронів RQ-4B Global Hawk над Чорним морем, в тому числі, в його північно-західному секторі.

Ініціювати міжнародне розслідування GPS-спуфінгу в зоні Чорного моря, що здійснюється російською стороною з відповідними санкціями.

Ініціювати в міжнародних організаціях (ІМО, ІКАО, ФАО, Всесвітний союз електрозв’язку, Рада Європи, ЄС), судах (МТМП, ЄСПЛ) та арбітражах відповідні рішення та моніторинг з приводу порушень свободи судноплавства з боку РФ в Чорному та Азовському морях.

Зокрема це може стосуватися обмеження судноплавства, рибальства, масових зловживань перекриттям морських ділянок під приводом військових навчань з використанням міжнародної системи морських навігаційних попереджень про небезпеку NAVTEX тощо.

Чого не можна робити
в сфері стримування морської агресії:

продовжувати політику «внутрішніх вод» щодо Азовського моря, дію Договору 2003 р. та Угоди 1993 р. щодо режиму цього моря та Керченської протоки;

толерувати захоплення та викрадення росіянами українських рибалок, затримання росіянами торгівельних суден, перебування силових та військових кораблів РФ у наближених до материкового берегу України акваторіях, мілітаризацію захоплених у України платформ та споруд на шельфі ;

толерувати використання Криму як військово-морської бази для агресії РФ у Сирії, Лівії тощо, нарощування військово-морського угрупування РФ у регіоні.

*    *    *

Підписали члени об’єднання «Морська Експертна Платформа»:

Бабін Борис
професор, доктор юридичних наук, (екс) Постійний Представник Президента України в АР Крим

Гончар Михайло 
президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор журналу “Чорноморська безпека”

Гучакова Тетяна
голова правління «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»,

Кабаненко Ігор
адмірал (в запасі), (екс) перший заступник начальника Генерального штабу
ЗС України та заступник Міністра оборони України

Клименко Андрій
керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» з питань санкцій та свободи судноплавства,
головний редактор порталу, Засл. економіст АР Крим

Мартинюк Віталій
виконавчий директор Центру глобалістики «Стратегія XXI»,
відповідальний секретар часопису «Чорноморська безпека»

Снігир Олена
кандидат політичних наук,
асоційований експерт Центру глобалістики «Стратегія XXI»

Устименко Богдан
адвокат, експерт з морського права,
(екс) перший заступник начальника ДУ «Держгідрографія»