В “прагматичному” характері нового українського уряду не сумнівався ніхто. Але настійливе бажання галичанина Шмигаля поборотися з “гуманітарною катастрофою” в окупованому Криму стало сюрпризом навіть для не схильної до сентиментів на його адресу публіки.
Тарас Паньо, depo.ua
В черговий раз “неправильно потрактовані” слова посадовця про подачу води до Криму викликали скандал. Особливо зворушливим виглядає той факт, що “не зрозуміли” цього разу прем’єр-міністра, який зайняв свою посаду якусь добу тому. Але вже заговорив про те, що “питання подавання води в окупований Крим… це питання гуманітарної відповідальності перед людьми, які там живуть. Неподача туди води призведе до гуманітарної катастрофи… Там живуть українці, ми не перекриємо воду для українців”.
Після чого, в якості вибачення за заяву, зроблену, що символічно, в ефірі програми “Право на владу”, Шмигаль пише на своєму ФБ, що “формат ток-шоу не найкращий, аби обговорювати складні питання”. Якщо так – то навіщо він ходив на ток-шоу і обговорював там “складні питання”? Та це подробиці.
Важливішим є те, що як сам новий прем’єр-міністр, так і аудиторія вчорашнього ток-шоу чудово розуміли, що саме стало причиною “непорозуміння”. У корінні якого міститься той факт, що фінансово-економічні кола, що стояли за швидким десантом Дениса Анатолійовича з запилюжених бурштинських золовідвалів до прем’єрського крісла транзитом через Івано-Франківську ОДА, намагаються отримати в своє розпорядження максимум аргументів для ймовірного економічного торгу з Росією.
Прикро тільки, що в обмінний пул, де з одного боку, вочевидь, є інтереси Ріната Леонідовича Ахметова на непідконтрольних Києву територіях, з іншого боку лягає можливість поступок, які стануть катастрофою для національних інтересів України. При тому що всі публічні аргументи стовно наслідків повернення води до Криму вже неодноразово прозвучали. І про те, що подача води до Криму буде демонстративною відмовою офіційного Києва від будь-яких планів щодо деокупації півострова. І про те, що тактика “умиротворення агресора” завше тільки підсилювала кремлівські апетити.
При тому, слід зазначити, що попередній раз, коли “зе-команда” заговорила про воду для Криму, голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія хоча б прикривався бажанням “обміняти воду на Донбас”, то тепер ні про які геополітичні взаємообміни не йшлося. Шмигаль, фактично, запропонував подати воду із міркувань “чистого гуманізму”. Ну, можливо зовсім трішки підкріпленого турботою про майно відомої особи. Повідомлення нардепа від “Слуги народу” Качури про те, що Кабмін розробляє механізм подачі води в окупований Крим, який опублікує – і тільки після того прийматиме рішення про його реалізацію українців, здається, теж навряд чи заспокоїть. Із ринком землі нам також розповідали про всенародне обговорення. І де ж те обговорення?
Ще є новий міністр закордонних справ Кулеба. Для нього водопостачання Криму – це “інструмент деокупації”.
А загалом, вся історія з заявою Шмигаля про воду для Криму демонструє декілька дуже простих речей. Перша із них полягає в тому, що розмови про вплив українського олігархату на новий уряд не були перебільшенням. Ступінь і глибину цього впливу нам ще доведеться побачити і відчути.
І тут цікаве співпадіння. Олександр Дубінський стає представником “Слуги народу” на Херсонщині. Канал думають приватизувати. Якщо раптом Коломойський отримає канал, він матиме контроль над областю через залежність агросектору. І гроші за подачу води в Крим.
Другий принциповий момент полягає в тому, що український олігархат все ще сподівається “домовитись” із Росією. Хоча б в якихось “абсолютно прагматичних” питаннях. В свідомості не дурних, здавалось би, людей дотепер не вкладається, що в Кремлі ведуть не економічну війну, а цивілізаційну. І що Путіну потрібен вирішальний вплив на геополітичний вибір України, а не вода для поливу полів у Криму.
А суть третього моменту полягає в тому, що попри все бажання українського олігархату з кимось про щось домовлятися, чинна українська влада бодай в одному зберігає стабільність. У “соціологічному” підході до прийняття рішень.
От Шмигаль щось сказав про воду для Криму. А через тиждень, по гарячих слідах, проведуть соцопитування – правильне таке, з фокус-групами. І, будемо надіятися, дійдуть до висновку, що народ до “води для Криму” ще не дозрів, і допомоги Кремлю в експлуатації вкраденої частини України ще не зрозуміє. Чи вже зрозуміє?
