Андрій КЛИМЕНКО
Кримський департамент «Майдана Закордонних Справ»,
головний редактор BSNews, Ялта-Київ
На фоні аж занадто оптимістичних заяв останнього часу про припинення з боку РФ де-факто блокади руху суден до/з українських портів Азовського моря (Маріуполь та Бердянськ) Моніторингова група «Майдану закордонних справ», «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews продовжувала цілодобовий моніторинг ситуації та зробила такі висновки.
1. Протягом січня 2019 року затримань суден посеред моря під час руху не було, як і в жовтні, листопаді і грудні. Це є прямим наслідком патрулювання та ескортування суден з боку кораблів ВМС України, що були передислоковані до Азовського моря у вересні 2018 року.
2. У цей же період продовжилася тенденція зниження часу очікування дозволу на прохід Керченською протокою до значень, що наближаються до показників липня 2018 року, першого місяця де-факто блокади.
Середній час очікування дозволу на прохід Керченською протокою в Азовське море за січень 2019 року склав 32,1 годин на одне судно (в листопаді – 124 ,2, це був максимум за час блокади, в грудні – 71,5).
Разом з тим, середня тривалість штучного утримування суден в Керченській протоці в січні 2019 залишалася більшою, ніж в липні 2018, першому місяці блокади.
Середній час очікування на прохід в зворотному напрямку – з Азовського моря в Чорне – склав 23,9 годин на одне судно (в листопаді – 115, максимум за час блокади, в грудні – 46,5).
Але тривалість затримки все ще вимірюється в днях, а не годинах, як до початку блокади (див. роз’яснення наприкінці).
Зниження часу очікування розпочалося в другій половині грудня 2018 внаслідок побоювань РФ щодо введення санкцій проти російських портів Азовського і Чорного моря, резолюцій Європарламенту і Генеральної Асамблеї ООН, розгляду питання на Раді ЄС, заяв Держдепартаменту США та високопосадовців країн ЄС.
Але є й більш цікаві для читача факти, ніж посилання на вплив якихось рішень та резолюцій.
Зменшення часу очікування дозволу на прохід Керченської протоки наприкінці грудня та в січні 2018 року мало пряму кореляцію (збігалося в часі) із вимушеними публічними відповідями високопосадовців РФ про те, що РФ “нічого не порушує” у зв’язку із:
-
спільною заявою канцлера ФРН А. Меркель і президента Франції Е. Макрона (27.12.18),
-
їх телефонними розмовами з Путіним наступними днями (28.12.18 та 02.01.19),
-
з візитом до Москви міністра закордонних справ ФРН Г. Мааса (18.01.19),
-
з приїздом до Маріуполя делегації ЄС та міністрів країн ЄС (28 – 29.01.19).
Однак, кожного разу після дати відповідних подій тривалість штучного утримування суден знову зростала.
З одного боку, наведені факти свідчать, що керівництво РФ вимушено реагувати на безпосередні звернення та звинувачення авторитетних лідерів країн ЄС.
Крім того, в РФ явно не очікували масованої консолідованої реакції світової спільноти, що проявилася в резолюціях Європарламенту, ОБСЄ, Генеральної Асамблеї ООН.
В Російській Федерації явно недооцінили значення принципу свободи судноплавства в цивілізованому світі, де цей принцип перебуває в одному понятійному ряді із правами людини та принципом вільної торгівлі.
Разом із тим, з боку РФ маємо лише ситуативну та вимушено «показову» реакцію, що проілюстрована на діаграмах.
Не можна також забувати про категоричну відсутність зрушень у питанні звільнення захоплених українських моряків та військових кораблів (які з кінця листопаду перебувають «в одному пакеті» із вимогами припинити перешкоди судноплавству в Азовському морі та Керченській протоці).
Характерною є й жорстка відмова РФ на пропозицію Меркель та Макрона щодо спільної постійної спостережної місії Німеччини та Франції з питань свободи судноплавства в Керченській протоці.
Це дозволяє зробити наступний висновок.
Скоріш за все, зменшення часу затримки суден в Керченській протоці слід розглядати як тактичний хід РФ на фоні більш важливого для неї стратегічного питання – остаточного вирішення долі проекту «Північний потік -2», що триває паралельно саме зараз. Якщо це станеться, РФ буде вважати, що в неї розв’язані руки щодо блокади Азовського моря і не тільки. Якщо цього не станеться – реакція РФ в сенсі посилення блокади в якості помсти буде аналогічною.
Таким чином, наша рекомендація керівництву України та країн, що виступають проти блокади Азовського моря з боку РФ, перш за все ЄС, який готується розглядати заходи підтримки українському Приазов’ю, полягає в тому, щоб не послабляти тиск на РФ, а паралельно швидко розробляти план дій в сфері кардинального покращення сухопутної логістики з Маріуполя та Бердянська в напрямку Запоріжжя на випадок нового посилення блокади Азовського моря та можливого закриття Росією руху суден через Керченську протоку до Маріуполя та Бердянська.
Звертаємо увагу тих, хто не вірить в реальність такого сценарію, на останню інформаційну кампанію РФ – неочікуване поширення інформації про швидке зменшення глибин в Керченській протоці…
Звичайно, Моніторингова група «Майдану закордонних справ», «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews закликає засоби масової інформації та професіоналів транспортної галузі не розслаблятися та не поширювати «рожеві настрої та очікування» щодо того, що блокада скінчилася. Статистично ситуація зараз подібна липню 2018 року, який всі ми вважали місяцем, коли блокада Азовського моря розпочалася.
Можна також з упевненістю підкреслити необхідність продовження щоденного цілодобового моніторингу та видачі інформації зацікавленим сторонам і ЗМІ, оскільки сам факт наявності моніторингу та використання його результатів державними структурами України, ЄС і США є стримуючим фактором.
Звичайно, дуже важливою є оцінка економічно впливу блокади на показники Маріупольського та Бердянського портів.
У 2018 році Маріупольський морський торговельний порт перевантажив в цілому близько 5,9 млн тон вантажів. У той час як роком раніше – більше 6,5 млн тон. За даними Адміністрації морських портів України, падіння склало 9,6%.
Бердянський порт в 2018 році втратив 24,4% вантажообігу: 1,8 млн тон проти майже 2,4 млн тон роком раніше.
Важливе роз’яснення. Яку ситуацію можна вважати «нормальною», тобто такою, коли блокади немає?
Моніторингова група при формулюванні своїх оцінок і висновків вважає прийнятною ситуацію, коли час очікування дозволу на прохід Керченською протокою становить звичайно від 0 до 2-3-5 годин (при нормальній погоді), як це було до початку блокади.
Стандартна ситуація, відповідно до звичайних правил Керченського порту, є такою.
Інформацію про підхід судна до прийомних буїв (Варзовського буя при проході судна транзитом з Азовського моря або до буя N 1 Керч-Єнікальського каналу при проході судна транзитом з боку Чорного моря) капітан судна або судновий агент подають на адресу капітана морського порту (копію в Службу управління рухом суден СУРС “Керч”) за 48 годин до підходу, повторно – за 24 години, а ще остаточно уточнюють її – за чотири години до підходу.
Це означає, що до моменту підходу судна порт зобов’язаний доставити на нього лоцмана. При цьому судну не обов’язково вставати на якір.
Постановка на якір відбувається в таких випадках:
1) очікування лоцмана, коли він вчасно не прибув,
2) очікування проходу зустрічного каравану (в протоці односторонній рух) – час проходу Керченської протоки від буя до буя – 2-3 години),
3) очікування прибуття катера Берегової охорони ФСБ, завершення огляду і повідомлення від ФСБ диспетчеру порту (не передбачено обов’язковими постанови в порту Керч),
4) штормова погода, коли лоцманський катер не може вийти в море.
